Як розповісти про усиновлення?

 

Підготовано проектом "Нова сім'я" за матеріалами семінарів Рубі Джонсон.

 

Наше суспільство, нажаль,  часто вішає ярлик неповноцінності на усиновлених дітей. Мабуть через це дуже багатьох прийомних батьків турбує питання: чи розповідати дитині про усиновлення? Не рідко факт усиновлення ретельно приховується і цей „скелет у шафі" тримає в напруженні всю сім'ю на протязі багатьох років. Можна знайти аргументи „за" та „проти" щодо такого рішення, але, як показує саме життя, правду приховати неможливо. А все невідоме, недомовлене часто обростає в уяві дитини набагато жахливішими подробицями, ніж вони є насправді. Ще більшу травму та недовіру до батьків може пережити дитина, якщо про походження їй натякне стороння людина.

Як бути - розказати дитині про усиновлення чи ні , вирішувати батькам. Але якщо розповісти, то коли і як?

 

КОЛИ ?

Усиновлення має бути відкритою та зручною темою у сімейному колі з того часу, як дитина з'явилася в сім'ї. Не потрібно чекати на підходящий момент, щоб розповісти малюку про усиновлення, адже цей момент не прийде спонтанно і може бути безпідставно відстрочений. Чим довше батьки відкладають розмову про усиновлення, тим важче стає це зробити.

 

ЯК?

Проявіть ініціативу та почніть розмову з простих слів. Наприклад, коментуючи особливі риси, таланти дитини: „У тебе такі довгі вії (гарний слух і т.д.). Цікаво, у твоєї рідної мами такі ж вії? "

Будьте спокійними, чесними, тактичними,  розповідаючи про усиновлення та відповідаючи на питання. Давайте дитині достовірну інформацію, яка буде відповідати її рівню розвитку. Історія усиновлення повинна повторюватись багато разів, з часом доповнюватись деталями, які дитина здатна осмислити. Ніколи не потрібно змінювати або намагатись „покращити" інформацію, щоб зробити її більш придатною для дитини чи для себе. Довіра - головна проблема для усиновлених дітей та молоді, тому діти мають довіряти та бути впевненими в цілісності слів своїх батьків. Всю історію свого життя дитина має дізнатись до того, як досягне підліткового віку.

Будьте готові підтримати дитину, особливо якщо вона дізнається про негативні факти свого народження та минулого. Дитина повинна бути

 впевнена :"Мої батьки знають найгірше з мого минулого і люблять мене не зважаючи ні на що."

            Роз'ясніть  і допоможіть дитині зрозуміти інформацію, основану на спогадах, якщо вона усиновлена у старшому віці. Якими б не були Ваші почуття, ніколи не виражайте гнів та негативні судження стосовно рідної сім'ї дитини. Прийомні батьки, які здатні розвивати і проявляти співчуття до ситуації біологічних батьків допоможуть дитині виробити позитивне ставлення до самої себе.

             Не бійтеся відвертих слів, не бійтеся, що дитина відвернеться від Вас. Завірте її, що саме про таку дитину Ви завжди мріяли. Відчуваючи щирість Ваших почуттів вона ніколи не буде сумніватись у тому, що бажана і кохана у рідному домі.

             Можливо, звертання однієї прийомної мами до малюка допоможе і Вам знайти необхідні слова .

 

Жили на світі дві жінки,

Які не знали одна одну.

Одну ти не пам'ятаєш,

Іншу називаєш мамою.

Дві різні жінки,

Які створили твоє життя.

Одна була твоєю путівною  зіркою,

Друга -твоїм сонцем.

Перша жінка дала тобі життя,

Друга вчила як його прожити.

Перша дала бажання бути коханим,

Друга подарувала тобі любов.

Одна дала тобі національність,

Інша дала тобі ім'я.

Одна подарувала тобі талант,

Інша дала тобі ціль.

Одна подарувала почуття,

Інша умиротворила страхи.

Одна бачила тебе при народженні,

Друга навчила сміятися і говорити.

Одна не змогла дати тобі дім,

Друга молилася про дитину,

І Бог почув її.