Як впливає усиновлення на розвиток дитини?
Підготовано проектом "Нова сім'я" за матеріалами семінарів Рубі Джонсон.
* Дошкільний вік(3-5років)
Діти починають задавати питання про усиновлення приблизно в трирічному віці. У 3-5 років діти люблять слухати історію свого усиновлення і можуть повторити її дослівно. Проте діти цього віку не мають здібності абстрактно мислити і не можуть розуміти, що стоїть за цією історією. Але вони можуть дізнатися, що їх батьки відкриті до розмов про усиновлення. Цей період є дуже важливим для батьків, оскільки саме цей час є найсприятливішим для того щоб сформувати у дитини позитивне, спокійне ставлення до факту усиновлення та стимулювати її вільно говорити та задавати питання на цю тему. Іноді діти на цій стадії розвитку хвилюються про те, що вони втратять прийомних батьків так само, як вони втратили своїх біологічних батьків. Дитині необхідно, щоб її запевнили, що в сім'ї вона залишиться назавжди.
Типова поведінка:
- - постійно запитує про історію усиновлення
- - питання про те, як вона росла в „животику" у мами
- - погано розуміє, що таке усиновлення, не дивлячись на те, що історію може переказати дослівно
- - для дитини, яка має значні проблеми з прив'язаністю: вечірні терори, боязнь розлучатися з прийомними батьками, „прилипання", нічне нетримання сечі.
* Шкільний вік(6-11років)
У віці 7-8 років діти вже здатні усвідомити поняття усиновлення. Вони розуміють, що в процесі усиновлення втратили рідну сім'ю. Вони можуть намагатися подолати цей стан скорботи запереченням того, що вони були усиновлені. Дитина цього віку може припинити розмовляти про усиновлення і відмовлятись брати участь в розмовах, які розпочинають батьки.
Типова поведінка:
- - відмова говорити про усиновлення
- - наполягають на тому, що їх не усиновлювали
- - більше цікавості до рідної сім'ї
- - набагато краще розуміння історії усиновлення
- - говорять неправду одноліткам про усиновлення
- - негативна реакція на річниці усиновлення
* Ранній підлітковий вік(12-15років)
Входячи в ранній підлітковий вік молодь стикається з двома задачами, пов'язаними з розвитком: психологічним відділенням від сім'ї та формуванням особистості. Обидві ці задачі важкі для усиновленої дитини, вона боїться втратити сім'ю, вона не має повної інформації про свою історію і в неї можуть бути фантазії відносно її минулого. Частіше за все це період агресивності, Підліток може переходити від стадії заперечення усиновлення до стадії гніву. Часто відбувається боротьба за контроль :"Ти не можеш говорити мені що робити, ти не моя справжня мати!" Усиновлені діти на цьому етапі експериментують, приміряючи на себе різні особистості, можуть спробувати копіювати біологічних батьків (або фантазію про біологічних батьків). Таким чином вони намагаються емоційно відділитися від прийомних батьків і бути емоційно ближчими до біологічних батьків (реальних чи вигаданих).
Типова поведінка :
- - спалахи гніву
- - відмова признавати владу прийомних батьків, особливо матері :"Ти не моя справжня мати"
- - дивні та часті зміни особистості, спроби копіювати рідну сім'ю
- - відділення від прийомної сім'ї
* Старший підлітковий вік(16-19років)
Це час, коли молоді люди захоплюються романтичними стосунками. Коли ці стосунки закінчуються, повертається почуття відчуженості, що може призвести до депресії. Для цього часу характерні спроби самогубства. Підліток може намічено завагітніти, або зробити вагітною свою подругу, щоб моделювати своїх біологічних батьків, або створити з кимось кровний зв'язок.
Молодь в цьому віці побоюється від'їжджати з дому (останнього разу коли вони залишили сім'ю, це було назавжди). Вони можуть підсвідомо намагатися подовжити дитинство та залежність, будучи „несамостійними". В цьому віці підлітки думають та переживають про можливе об'єднання зі своєю рідною родиною. В результаті цього вони можуть боятися того, що рідні батьки знову відвернуться від них.
Типова поведінка:
- - депресія, печаль
- - сильна реакція на відчуженість
- - побоювання стосовно переїзду від прийомної сім'ї, невдачі в школі
- - тримається за романтичні стосунки замість залежності від прийомних батьків
- - зацікавленість пошуком рідних
- - рання статева активність: зацікавленість в тому, щоб мати власну дитину, повторити сценарій свого життя, але залишити дитину з собою
Не обов'язково кожна дитина має переживати абсолютно всі описані труднощі, або буде переживати їх в повному обсязі. Однак, розуміння психологічних станів, до яких схильна усиновлена дитина на різних етапах свого розвитку допоможе батькам бути більш уважними, чуттєвими та готовими задовольнити потреби дитини у важкий для неї період.
Практичні поради щодо того, як запобігти або зменшити описані труднощі ви можете прочитати в статті „Школа виживання" для прийомних батьків" .
