Пільги для усиновителів та опікунів, передбачені Кодексом законів про працю України
Також для опікунів та усиновителів корисною буде інформація про пільги, які вони мають за трудовим законодавством. Про це ви дізнаєтесь прочитавши витяг з КЗпП України.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ : Згідно ст.186-1 гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами
третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на опікунів (піклувальників)
КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ
Стаття 56. Неповний робочий час
За угодою між працівником і власником або уповноваженим
ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і
згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На
просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до
чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що
знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим
членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або
уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний
робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально
відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою
будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
( Стаття 56 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4841-11
від 30.10.87; Законом N 871-12 від 20.03.91 )
Стаття 179. Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і
для догляду за дитиною
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70
календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше
дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після
пологів, починаючи з дня пологів.
Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами
обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140
календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі
ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від
кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди
допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних
коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та
відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною
більшої тривалості.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох
років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в
обов'язковому порядку надається відпустка без збереження
заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але
не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами
третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані
повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи
іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї
статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною
вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в
період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку.
( Стаття 179 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10
від 24.01.83; Законом N 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону
N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 )
( Відповідно до розділу II Закону Української РСР N 871-12 від 20
березня 1991 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст.
267) частково оплачувані відпустки з 1 січня 1992 р. надаються
жінкам до досягнення дитиною віку трьох років. )
Стаття 180. Приєднання щорічної відпустки до відпустки у
зв'язку з вагітністю та пологами
У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та
пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за
заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову
відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному
підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.
( Стаття 180 в редакції Закону N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98 )
Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною
і зарахування її до стажу роботи
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя
та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або
осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу,
повністю або частково в межах установленого періоду та
оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого
ним органу.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя
та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального,
так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за
спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу
роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
( Стаття 181 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10
від 24.01.83; Законом N 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону
N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98 )
( Відповідно до розділу II Закону Української РСР N 871-12 від 20
березня 1991 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст.
267) частково оплачувані відпустки з 1 січня 1992 р. надаються
жінкам до досягнення дитиною віку трьох років. )
Стаття 182. Відпустки жінкам, які усиновили дітей
Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з
пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення
тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при
усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у
встановленому порядку.
Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки для догляду
за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181
цього Кодексу.
( Стаття 182 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10
від 24.01.83, N 6237-10 від 21.12.83; Законом N 871-12 від
20.03.91; в редакції Закону N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98 )
Стаття 182-1. Додаткова відпустка працівникам, які мають
дітей
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до
15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій
матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у
разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також
особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова
оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування
святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її
загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.
Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається
понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього
Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими
законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший
період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього
Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 182-1 згідно із Законом N 117-XIV
( 117-14 ) від 18.09.98; із змінами, внесеними згідно із Законами
N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003; N 2128-IV ( 2128-15 ) від
22.10.2004 )
Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона
звільнення вагітних жінок і жінок, які мають
дітей
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і
знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю
або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за
наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок
власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм
причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу
може бути оскаржено у судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до
трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких
матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або
дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу не допускається, крім випадків повної ліквідації
підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення
з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування
зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення
після закінчення строкового трудового договору. На період
працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата,
але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового
договору.
( Стаття 184 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4841-11
від 30.10.87; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99 )
Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають
дітей віком до чотирнадцяти років, путівок
до санаторіїв та будинків відпочинку і подання
їм матеріальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі
необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей
віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до
санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових
умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.
( Стаття 185 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10
від 24.01.83; Законом N 871-12 від 20.03.91 )
Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах,
в організаціях
На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням
жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати
для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни
жінок.
Стаття 186-1. Гарантії особам, які виховують малолітніх
дітей без матері
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами
третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185,
186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують
дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері
в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
( Кодекс доповнено статтею 186-1 згідно із Законом N 871-12 від
20.03.91; в редакції Закону N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98 )
Повний текст закону можна прочитати на сайті http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws
