30.09.2009 Привітання директора Державного департаменту до Дня усиновлення

Дорогі діти, шановні батьки, колеги! 

Мама і тато — два міцних крила в долі дитини, які обіймуть, захистять від негод, підтримають у польоті просторами світу, виведуть у повноцінне самостійне життя. Мамою і татом можна стати, народивши малюка. Мамою і татом можна стати для дитини, усиновивши її.

Сьогодні — День усиновлення, свято яке відзначається вперше в історії України. І віднині в день великого православного свята Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії ми будемо вітати тих донечок і синів, які знайшли своїх батьків в усиновленні. Їм може бути і півроку, і два, і п''ятнадцять, і навіть за тридцять — але це завжди буде їх свято. Будемо вітати усиновлювачів, які вчора, а може рік чи два, чи багато-багато років тому всиновили дитину. Але це завжди буде свято люблячої та міцної сім’ї.

Це свято життєвої мудрості і щирості, це свято розуміння, це свято великої душі та великого терпіння.

Але, на мій погляд, у цей урочистий день ми повинні думати й про тих хлопчиків і дівчаток, які ще чекають такої бажаної для них родини. На жаль, ці діти мають набагато менше шансів набути сім’ю, ніж малюки. Це діти більш старшого віку. Це діти, які мають певні проблеми зі здоров’ям. Це родинні групи дітей, для яких влаштування до нової сім’ї не повинне затьмаритися болем розлучення з братами і сестрами й утратою родинних зв’язків, бо їх можуть влаштувати нарізно.

Вважаю, що всім дорослим: і членам громади, суспільства, і державним службовцям, і лікарям та педагогам, і представникам засобів масової інформації, слід бути більш виваженими, професійними та гуманними у ставленні до людей, які приймають дітей у свої сім’ї — усиновлюють, беруть під опіку, в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, в їх пошуку, підтримці.

Перед нами стоїть серйозне і глибинне завдання — формувати в Україні культуру усиновлення, культуру прийняття дитини. Культуру відкритості і поваги до усиновленої, прийомної дитини чи дитини під опікою. Треба навчитися любити і поважати дитину щиро, шанувати її самобутність. І тоді найкращою подякою дорослим буде самоповага дитини до самої себе, її самодостатність та впевненість в житті.

Оцінюючи результати роботи з усиновлення, проведеної за останній рік, хочу відмітити що найбільш значимим досягненням стало привернення суспільної уваги до проблем дітей і особливо дітей без опіки.

Так, за результатами соціологічного дослідження з’ясувалося, що громадяни України мають високу готовність допомагати дітям, 34% висловлюють готовність виховувати таких дітей у власних родинах. Для порівняння у 2006 році таку готовність засвідчували 19% українських сімей. Більше половини громадян готові допомагати таким дітям матеріально, об’єднуватися у громадські організації та допомагати випускникам інтернатних закладів адаптуватися у суспільстві.

Я хочу привітати й подякувати в цей день своїх колег — працівників усіх служб у справах дітей, Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини. В досягнутих результатах велика частка вашого серця, розуму, натхнення. Я упевнена, що нам вистачить наполегливості, фаховості професійно провадити державну політику у сфері захисту прав дітей.

Я щиро вітаю усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників! Прийміть доземний уклін та найщиріші слова поваги з нагоди Дня усиновлення. Ви дали кожній дитині, яка зростає у вашій сім’ї, найважливіше — щастя мати родину, тата і маму. Ви відкрили дитині своє серце, розділили з нею свою любов і душевне тепло.

Хай повниться дитячим щасливим сміхом ваша домівка, хай ростуть здоровими і успішними діти.

Хай щедрість та милосердя Ваших душ заради наших дітей примножується з кожним днем, а Віра, Надія і Любов ніколи не покидає ваші серця! 

Зичу всім здоров’я, добра та благополуччя,

Людмила Волинець  

Джерело: сайт Державного департаменту з усиновлення. http://ditu.gov.ua/news/10017